Вчора, 26 квітня, на вул. Ревуцького, 19/1 мешканці і активісти кількох політичних і громадських структур вчергове намагались відстояти сквер, який обнесли парканом, щоб побудувати там супермаркет "Billa".

Мешканці мікрорайону кажуть, що супермаркет їм не потрібен - магазинів навколо і так доволі, а потрібен сквер, бо навколо дуже багато транспорту і мало зелені.

Людей на акцію вийшло багато. Перед самим парканом - непоганий дитячий майданчик, і дітей на ньому було - як мурах у мурашнику.

БАНДЮКИ, ЯКІ ОХОРОНЯЮТЬ БУДІВНИЦТВО, ПОТРУЇЛИ ЦИХ ДІТЕЙ ГАЗОМ.

Було так: після кількох виступів і веселих пісень з динаміків (зокрема, була доволі дотепна переробка пісні “Земля в иллюминаторе”: “Земля у нас богатая, и все вокруг хотят ее, их много, а земля у нас одна! А звезды, тем не менее, а звезды, тем не менее, уже дешевле, чем Осокорки…”) організатори оголосили, що спробують символічно достукатись до влади і забудовників - підійти і постукати по паркану. У звукопідсилювачі кілька разів оголосили, що все має бути мирно - на охорону не кидатись, паркан не ламати, на провокації не піддаватись.

Як тільки хлопці підійшли до паркану, охоронці-бандюки “стрибнули” на них, зав’язалось кілька бійок, охоронці пустили в хід газові балончики - а навколо повно літніх людей і малих дітей, бачила також вагітну жінку.

Якась погань бризнула з балончика поруч зі мною. Бр-р, нікому не побажаю.

Пізніше обурені люди перекрили дорогу. Вони не стояли на ній, а постійно, великим натовпом, переходили вулицю туди-сюди. Кілька разів спалахували бійки, дещо я встигла зняти.

Міліція, ясна річ, у те, що відбувалося, не втручалась.
З “влади” - приходила жінка, яка представилась як депутат Дарницької райради, і почала закликати всіх складати протокол зборів і приймати резолюцію мітингу. Її перебили, запустивши з динаміків гімн України, після чого вона дискутувала з людьми вже без мікрофону.

Коли вже перекрили вулицю, приходив якийсь чиновник - я так зрозуміла, заступник глави району - і, страшенно нервуючись, переконував людей, що їм ніхто не завжає тут стояти і ходити. “Чому бандити труять наших дітей газом?!” - кричали жінки. “Якщо ви вважаєте, що відбулося якесь порушення, пишіть скаргу”, - бубнив чиновник.

Один водій погрожував учасникам акції і журналістам пістолетом - вихопив і націлював з машини на них, з криком, що через 5 секунд буде стріляти. Коли я підбігла туди, він уже сховав зброю, але я хлопцям вірю. Сфотографувала його і номери його машини.
Інший водій ненавмисно збив чоловіка - на щастя, не сильно.

Один міліціянт підійшов до одного з хлопців, у якого низ обличчя був закритий банданою, і бандану зірвав.
Бандюки ласими очима дивилися на наші фото- і відеокамери. Якби камер і людей не було так багато - точно спробували б напасти і розбити.

Багато разів писала, що ненавиджу встрягати у будівельні і фінансові конфлікти, бо там немає правих і винних. Але коли бандюки розприскують газ на дитячому майданчику, де повно дітей, винні автоматично з’являються. Це конкретні люди, у них є обличчя, а значить, можна встановити їхні імена і прізвища. Вони повинні сидіти в тюрмі. А забудовник, який їх найняв, просто в порядку покарання не повинен отримати землю, на яку зазіхає.

Коли стало зовсім темно, міліціянти “взяли під охорону” обидві сторони вулиці і випускали людей на проїжджу частину лише на пішохідному переході.

lj bilozerska